Відвідати ув’язнених і їм послужити є одним з головних діл милосердя, про яке говорить Христос Господь у Святому Євангелії і про яке навчає свята Церква.

Людина, яка вчинила злочин, стає відділеною від суспільства і часто перебуває у ситуації крайнього відчаю і озлоблення, коли її залишити напризволяще.

На людей у в’язниці ми часто покладаємо гріхи усього суспільства. Нерідко також трапляються випадки, коли ті, що перебувають у в’язниці, отримали покарання несумісне із провиною, яку вони вчинили. Присутність духовної людини, зокрема священика, у в’язниці дуже важлива, тому що вона стає підтримкою і розрадою для в’язнів.

Багато ув’язнених, слухаючи Слово Боже, радикально змінюють своє життя і навертаються до Бога. Витривала, терпелива подорож навернення, поєднана з проповіддю Слова Божого, милосердя Божого і любови до грішника, допомагає людині подивитися на себе в правді та визнати злобу свого серця і очиститися від гріха.

Здійснюючи служіння у в’язниці, отець Дмитро, священик ПЦУ на Одещині каже, що можна спостерігати, як діє Божа ласка і сяє світло Боже навіть у найтемнішому кутку людського буття, яким є в’язниця. 

Та окрім духовної підтримки протоієрей Дмитро й проводить інформаційні зустрічі з в’язнями, які присвячені тематиці ВІЛ/СНІД та протидії стигми та дискримінації щодо людей, які живуть з ВІЛ.

Для чого в’язням знати про ВІЛ?

Особи позбавлені волі (затримані, підслідні, засуджені) та колишні ув’язнені – є одними з найвразливіших до соціально-небезпечних інфекційних захворювань.

Поширеність ВІЛ серед ув’язнених є у 20 разів вища, ніж серед загального населення, а захворювання на СНІД серед засуджених зустрічається у 4 рази частіше, з можливих наступних причин:

• Багато людей, які перебувають в замкненому просторі.
• Атмосфера тиску провокує насильство, зокрема й сексуальне.
• Немає доступу до програм зниження шкоди, натомість є ін’єкційні наркотики — люди вживають наркотики разом нестерильними засобами для вживання.
• Заборонені презервативи, хоча люди займаються сексом.
• Високі ризики інфікування туберкульозом та вірусними гепатитами.
• Обмежений доступ до інформації, тестування, державних програм догляду та підтримки ВІЛ-позитивних людей.
• Проблеми з психічним здоров’ям, які отримують люди, потрапивши в ситуацію позбавлення волі та насильства.

Хоча насправді – це люди, які потребують допомоги як медичної, так і психологічної та духовної.

Саме тому, заходи з протидії ВІЛ-інфекції та стигми і дискримінації віл-інфікованих є дуже важливим та потребують залучення осіб, які користуються довірою серед представників ключової групи.

Тож протоієрей Дмитро Краснобаєв регулярно відвідує заклади позбавлення волі і, окрім проповідування Божого Слова, розповідає ув’язненим про соціально значущі захворювання, про методи поширення, шляхи убезпечення та ділиться життєвими історіями, серед яких є й випадкаи зцілення.

Дані зустрічі відбуваються в межах проєкту «Залучення представників церков та релігійних організацій до протидії стигмі та дискримінації ЛЖВ та представників уразливих спільнот» за фінансової підтримки БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ».

Наразі, священик працює в цьому напрямку вже 5 місяців та планує продовжити своє в’язничне служіння до кінця цього року й надалі.