Сьогодні в межах навчального курсу «ВІЛ: віра, толерантність, надія» відбулася онлайн-зустріч, присвячена питанням подолання стигматизації та дискримінації щодо людей, які живуть із ВІЛ. Спікером заходу виступив протоієрей Віталій Клос.

Нашим завданням було допомогти релігійній спільноті усвідомити власну відповідальність у протидії упередженням та у створенні безпечного середовища для кожного. До обговорення долучилися студенти духовних навчальних закладів, майбутні капелани, священнослужителі та викладачі богословських дисциплін.

Під час лекції о. Віталій детально розібрав поняття «мови осуду» та її відмінність від «мови співчуття», наголосивши, що пастирське слово має бути інструментом підтримки, а не додатковим тягарем для людини.

«Мова для нас — це не другорядний інструмент, а частина пастирського служіння, — підкреслив отець Віталій. — Людина може забути деталі розмови, коли ми з нею спілкуємось, але часто пам’ятає, як вона почувалася після неї: чи її вислухали, чи їй повірили, чи відчула вона повагу».

Спікер зауважив, що стигматизація часто маскується під «духовні поради» або повчання, однак перекладання провини лише поглиблює ізоляцію. Торкаючись богословського аспекту, о. Віталій наголосив:

«Хіба Бог карає? Хто вивчає богослов’я, прекрасно знає: Бог ніколи нікого не карає. І тому, коли ми приписуємо Богові те, чого насправді немає, ми говоримо не тільки некоректно, а навіть неправильно з точки зору богослов’я».

Окрему увагу під час зустрічі приділили питанню конфіденційності, пастирської етики та розумінню того, що медичний статус не применшує цінності особистості:

«Людина — це більше, ніж діагноз. Вона має власну історію, родину, таланти, віру, страхи, надії та право самостійно визначати, якою інформацією про себе ділитися».

Завершуючи виступ, о. Віталій Клос закликав слухачів творити у своїх громадах простір прийняття, нагадавши про євангельський приклад Христа, який завжди повертав гідність відкинутим суспільством:

«Церква покликана бути не місцем осуду, а простором милосердя, довіри та безпеки, де людина не залишається сам на сам зі страхом і хворобою».

Після завершення лекції учасники мали змогу поставити запитання, поділитися власними міркуваннями та обговорити практичні кроки для подальшого пастирського й соціального служіння.

Проєкт впроваджує Синодальне управління соціального служіння та благодійності ПЦУ “Елеос-Україна” за сприяння та підтримки БО “100 відсотків життя”.