«Перша річ, яку я повинен сказати кожному, нехай це буде людина, що живе з ВІЛ чи ні – Бог Вас любить і любить безумовно! Ваш статус не впливає на те, як Бог Вас бачить. Ваш ВІЛ-статус не впливає на те, як ми Вас бачимо. Немає нічого в Вас, що Бог не любить. Бог створив Вас таким, яким Ви є!», – стверджує отець Джейпі Макгеті, англіканський священник.

Для того, щоб розв’язати будь-яку досі не розв’язану проблему, варто завжди вдаватися до досвіду тих, хто вже з цим справився в більшій мірі.

Щоб подолати стигму і дискримінацію людей, що живуть з ВІЛ серед релігійних представників потрібно подивитися на приклад країн, які з цим борються вже тривалий час та на досвід священнослужителів, які працюють з ЛЖВ. Адже вони мають чим поділитися, вони можуть розповісти що працює, а що ні, який шлях є переможний, а який приречений на поразку.

Команда соціального служіння поспілкувалася з англіканським священником Johannes Mokgethi Heath аби показати приклад життя та служіння ВІЛ-позитивного душпастиря, який своєю працею долає дискримінацію та стигматизацію людей, що живуть з ВІЛ.

Отже, Jape Mokgethi Heath в даний момент працює в Міжнародному Департаменті Церкви Швеції, що знаходиться в Упсалі. Священник із 2013 року є старшим радником щодо питань ВІЛ, сексуальності та теології, через що його праця поширюється в різних містах всього світу, зокрема і в Україні.

«Коли я тільки розпочав навчання на священника в Південній Африці на початку 90-х, – розповідає отець Джейпі, –  одна з тем, над якою ми працювали була ВІЛ/СНІД. А в першому приході, в якому я починав працювати в 1994, було кілька людей, які живуть з ВІЛ. І ми їм надавали пасторську опіку.

Якось я протестувався на ВІЛ в 2000-му році і це дуже сильно вплинуло на мою роботу. Той факт, що я – священик, який не приховує свій ВІЛ-статус допоміг багатьом людям, які живуть з ВІЛ прийти до мене і шукати в мене допомоги. Я був активно залучений в роботу з окремими людьми, релігійними спільнотами і мережами людей, які живуть з ВІЛ».

Більше того Johannes Mokgethi Heath заснував мережу релігійних лідерів, які живуть з ВІЛ, яка, до речі, продовжує працювати донині як Inerela. І зараз о. Джейпі продовжує працювати в Швеції та залучений в роботу з Всесвітньою Радою Церков і ЮНЕЙДС. Разом з іншими віг шукає шляхи відповіді на питання про ВІЛ».

«На мою думку, одним із сприятливих чинників поширення ВІЛ є ігнорування. Іноді ігнорування це – «я не хочу знати». Це не те, що у мене немає доступу до інформація, це небажання знати», – зазначає о. Джейпі. – Історично склалося, що релігійні громади доносили ідеї, що ти сам в цьому винен, це твій грішний спосіб життя. Насправді, релігійні спільноти повинні показувати вразливість перед ВІЛ кожної людини. Дуже важливо боротися зі стигмою. Проблема сприйняття наявна всюди. Наприклад в уродженці Швеції вважають, що люди, які живуть з ВІЛ – це не їхня група; ВІЛ – це про гомосексуальність, або про людей, що приймають ін’єкційні наркотики. Важливо піднімати обізнаність уразливості кожного перед ВІЛ.

Але в Швеції є розуміння, що ВІЛ – це відповідальність держави і держава робить це дуже добре. Правда, що Церква в Швеції непомітна і вона не є ключовим гравцем в питаннях ВІЛ. Хоча в майбутньому церква може відігравати значну роль в роботі з емігрантами.

Якщо ж подивитися на ситуацію в Африці, безумовно залучення і розуміння релігійних спільнот в ВІЛ-питаннях значно зросла. У той же час є люди, які називають людей, що живуть з ВІЛ грішниками, кажуть що вони повинні покаятися і що вони самі на себе накликали цю біду. Там немає розуміння, що ВІЛ – це те до чого ми всі вразливі, як люди».

Отець Джейпі все ще працює з багатьма релігійними спільнотами на Африканському континенті. Він продовжує читати різні лекції та курси щодо сексуальної освіти, що ніколи не робилося через історичні передумови. Священник впевнений, що здійснюючи навчання через релігійні спільноти, можна вибудувати довіру між релігійним представником та людиною. Почуття довіри – важливий чинник при зверненні прихожан до душпастиря в питаннях ВІЛ чи інших складних обставинах.

«На мою думку, – продовжує о. Джейпі, – робота священиків з ключовими групами – це наше покликання. Один з факторів ризику, що історично склалося, це недовіра ключових груп до релігійних громад, тому що ті в свою чергу не були відкритими і доброзичливими. Потрібен час, щоб відбудувати довіру.

Дуже часто найбільш ефективною є індивідуальна робота з представниками ключових груп та ЛЖВ. Особливо, якщо ми члени релігійних громад, священики або релігійні лідери. У роботі з ключовими групами ми повинні надати безпечний простір для них, щоб вони відчували себе комфортно з нами. Це ключовий компонент.

А ще вважаю, що потрібно працювати не тільки з людьми, які схильні до стигматизації, але і з людьми, які дискримінують. Деякі думають, що вони більш святі, ближче до Бога ніж інші. Це брехня! «Бог Вас любить і любить безумовно» – буде завжди рушійною силою в боротьбі зі стигмою та дискримінацією. І це те, що прийшов робити Ісус Христос!», – на останок сказав Jape Mokgethi Heath.