Шелтер святої Ольги на Івано-Франківщині розпочав свою діяльність у липні 2022 року. Він став прихистком для людей, які постраждали від домашнього насильства, від військової агресії та для тих, хто є з числа ключових спільнот, в тому числі для ВІЛ-інфікованих.

«Окрім постраждалих від домашнього насильства, у нас також отримують допомогу люди, які належать до стигматизованих категорій, таких як ті, хто звільнився з місць обмеження волі, повертаються до повсякденного звичайного життя, ті, хто вживали наркотики і зараз є учасниками замісної терапії, працівниці комерційного сексу, які прагнуть ресоціалізуватися та інші, хто знаходиться в складних життєвих обставинах», – розповідає отець Микола Горгула, священник Православної Церкви України, директор одного із шести шелтерів Мережі «ЕЛЕОС-УКРАЇНА».

Сам священник, які і багато мешканців східних областей України, змушений був із родиною виїхати із Краматорська, рятуючись від наглої смерті. Шукаючи прихистку та безпеки для своїх 4-ьох дітей та дружини, священник поселився на Івано-Франківщині та згодом очолив прихисток для людей в біді.

На питання чи не було спротиву працювати в шелтері із людьми, що відносяться переважно до ключових спільнот, священник відповів, що на Донеччині йому доводилося працювати переважно із маргіналізованими групами, тому ніякого спротиву чи упередження в священника не було.

«Я не маю жодних упереджень щодо будь-якої людини, але наші мешканки часто зізнавалися в тому, що лікарі відмовлялися їх оглядати чи брати в них аналізи після того, як дізнаються, що в пацієнтів позитивний ВІЛ-статус. Часто навіть звинувачують ВІЛ-інфікованих в тому, що вони не віруючі, а дуже грішні. Складається таке враження, що щоб заразитися складною хворобою потрібно бути обов’язково чи наркозалежним, чи повією. Якщо ж людина захворіла – то це її Бог покарав. А от віруючі люди, які живуть по заповідях, на ВІЛ не хворіють», – жартує отець Микола.

Священник розповідає, що налагоджувати взаємодію між місцевою громадою та мешканцями шелтеру було спершу дуже непросто. Але зараз, відношення громади до шелтеру налагодилося і вже немає якоїсь огиди чи відсторонення, є просто розуміння того, що це такі ж члени громади, такі ж самі люди, як і інші навколо.

Окрім пошуку гуманітарної допомоги для людей, що живуть в шелтері, налагодження всіх життєвоважливих процесів діяльності в шелтері, священник ще й здійснює інформування щодо соціально значущих захворювань, щодо важливості зниження рівня стигми і дискримінації по відношенню до людей з ВІЛ чи представників ключових груп та піднімає інші важливі соціальні питання.

«Вважаю, що це частина моєї роботи – інформувати про інакшість. Люди повинні розуміти: якщо ти знаєш когось хворого на ВІЛ, якщо довелося познайомитися із людиною, яка не є зразком «нормальності», то це не значить, що ти повинен від неї заразитися чи відцуратися, це перш за все означає, що ти маєш цій людині допомогти, якщо можеш. Не пощастити в житті може кожному, адже є люди, які живуть цілком благополучно, але через ті чи інші причини стають хворими і продовжують уже своє життя, борячись із цією складною хворобою», – ділиться своїми думками священник.

Шелтер святої Ольги – є тим безпечним місцем, дахом над головою, де людина може оговтатися від пережитого, подумати як жити далі і, врешті решт, перегорнути своє життя на нову сторінку.

«В нас є справді успішні кейси мешканців, за яких ми щиро радіємо. Але також є сумні випадки, коли людина як пісок крізь пальці упускає свою нагоду просто через відсутність дисципліни. Просто через небажання встати з ліжка і почати хоч щось робити. Все дуже залежить від внутрішнього стрижня, від того потенціалу, який в нас закладений, який ми або можемо реалізувати, або, на жаль, ні».

Із планів на майбутнє та бажань директора шелтеру найпершим кроком є розширення самого шелтеру, збільшення його площі, добудувавши другий поверх. Адже кількість людей, які потребують допомоги часто значно вища, ніж шелтер може помістити.

Також отець Микола каже, що було б гарною практикою, щоб допомога людям в громаді відбувалася на державному рівні, за кошти державного бюджету. Адже зараз шелтер утримується за кошти грантового проєкту, але гранти закінчується, тому треба думати на довгострокову перспективу.

«Хочеться, щоб громада, суспільство почало розуміти, що функціонування такого шелтеру – це необхідність повсякденного життя. Адже шелтер довів свою ефективність у спроможності змінювати долі людей».

Шелтер створено командою Мережі «ЕЛЕОС-УКРАЇНА» завдяки фінансуванню БО «100 % життя».