Священник Дмитро Поворотний розпочав своє священниче служіння до початку війни. Роздумуючи над своїм життям, замислючись над бажанням розширити свої горизонти, свою діяльнсть отець Дмитро прийняв для себе рішення – час нести світло у світ.

«Коли росія захопила Крим, розв’язала війну на Донбасі, коли церква почала приймати активну участь в суспільних процесах, тоді, будучи військовим капеланом, я й почав активно навчатися, щоб здобути нові можливості в служінні. Саме тоді й відбулося моє знайомство з отцем Сергієм Дмитрієвим, який відкрив для мене соціально значущі хвороби з іншого ракурсу».

З 2104 року ГО «Елеос-Україна» розпочала свою роботу в напрямку подолання стигми і дискримінації щодо людей з ВІЛ/СНІД. І в рамках цієї діяльності до навчання щодо тематики ВІЛ запрошувалися священники і представники релігійних організацій та спільнот (Автор).

Ще до того як Ви розпочали своє навчання разом з іншими священниками, як ви ставилися до ВІЛ/СНІДу, до людей, які хворіли на ці хвороби? Чи розумілися на цій тематиці?

«Звичайно що я знав те, що нам пропонували з плакатів, роликів, листівок. Тоді була тільки ця інформація. Але в мене не було якогось упередженого ставлення, хоча я з людьми, які живуть з ВІЛ та представниками ключових груп напряму не стикався.
Виходить, що з одного богу я розумів СНІД зі страшилок, з іншого боку – я не мав поганого ставлення.
Я думав, що будучи священником і керуючись прикладом Христа, як він ставився до хворих, до прокаженних, чи можу я як священник цуратися цих людей і не приймати їх, якщо сам Спаситель приймав всіх, незважаючи на їхні гріхи.
Із таким наміром я розпочав навчання. Були чудові спікери, викладачі, які розповідали про цікаві факти, реальні шляхи зараження, можливості подолання епідемії і в мене все розвернулося на 180 градусів.
Тоді я зрозумів, що цим треба активно займатися і про це треба говорити», ділиться отець Дмитро.

Зараз отець Дмитро регулярно проводить інформаційні зустрічі щодо питань ВІЛ/СНІДу і щодо подолання стигми і дискримінації людей, які живуть з ВІЛ на Дніпропетровщині.

Він спілкується з переселенцями, священниками, волонтерами, військовими та з представниками ключових груп.

«Для кожної аудиторії слід підібрати слова, які їм близькі, для кожного свій підхід.
Адже якщо одним треба розповісти як не заразитися інфекцією або що роботи якщо ти вже заразився, то іншим треба пояснити чому важливо ставитися до людей з ВІЛ з любов’ю і прийняттям.
Я радію, коли отримую запитання і бачу зацікавлення в людях. Це означає, що їм не байдуже і вони вхопили ту зернинку істини, яку я їм намагаюся сіяти.
Вірю, що епідемію подолаємо, лише щире бажання та невтомна працю, і з  Божою поміччю ми все осилимо».

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Віра за життя: мобілізація релігійних громад та організацій для подолання стигми і дискримінації людей, які живуть з ВІЛ та представників КГ», який впроваджує Елеос-Україна завдяки підтримці «100% життя» – Мережа ЛЖВ