Протоієрей Сергій Крамаренко вже 20 років служить Богу та людям.
Щодня окрім священничого обов’язку, отець Сергій допомагає вимушеним переселенцям, військовим, безпритульним, людям, які з різних причин опинилися за межею бідності.
Його служіння полягає у відвідуванні важкохворих пацієнтів в Дитячій лікарні Дніпропетровщини, в щосуботньому годуванні людей, які відкинуті суспільством і живуть переважно на вулиці або в глибоких злиднях, в роздачі продуктових наборів вимушеним переселенцям та людям, які проживають на прифронтових територіях, таких як Нікополь до прикладу.
Та разом з цим в отця Сергія з’явився ще один вид служіння – це подолання стигми і дискримінації, яку люди з важкими соціальними захворюваннями відчувають по відношенню до себе.
Вже впродовж 3-ьох років священник спілкується з представниками ключових груп, приїжджає в прихистки та в будинки матерів і дітей, проводить інформаційні зустрічі серед вірян та зокрема парафіян свого храму в м.Дніпро на тему ВІЛ.
«Покликання працювати додатково і з цією тематикою я відчув після проходження курсів в «ЕЛЕОС-УКРАЇНА» в 2019 році. Програма навчання загалом стосувалася паліативного служіння, але туди увійшла і тема про ВІЛ/СНІД, вірусні гепатити, туберкульоз тощо. Після навчання – ставлення до цієї теми значно змінилося, – розповідає отець Сергій, – я став відкритий до людей з такими захворюваннями і вони почали приходити до мене в Храм. Все частіше мені доводилося спілкуватися з ВІЛ-інфікованими та бути їм підтримкою».
Священник з Дніпра каже, що доводилося спілкуватися як з тими, хто щойно тільки дізнався про свій позитивний статус, так і з тими, хто багато років приховував свій статус, боячись осуду і цькування.
«Перш за все, я їм кажу, що це не вирок. З ВІЛ можна жити і робити все те саме, що роблять люди без ВІЛ. Звісно що без АРВ-терапії не обійтися, але це всього одна таблетка на день і ти стаєш безпечним для свого оточення і продовжуєш радіти життю. Важливим у цьому спілкуванні є те, що людина, бачачи підтримку в церкві, спілкуючись із священником, який не засуджує, а навпаки часом знає більше про ВІЛ, ніж сама людина, ВІЛ-інфікований справді змінює своє життя».
Як вище було згадано, священник розповідає і своїм парафіянам про соціально значущі захворювання. Він каже, що віряни вже звикли, що в стінах храму підіймаються питання не тільки ті, які стосуються лишень Бога, тут говорять і про звичайну людину, з усіма її вадами, життєвими випробуваннями та проблемами.
«Звісно, що підіймати табуйовані теми, особливо якщо вони стосуються інтимного життя людей, це непросто. Загалом і годувати безпритульних непросто, і допомагати військовим непросто. Під час таких видів служіння доводиться зіштовхуватися із нерозумінням зі сторони рідних і близьких та відсутністю підтримки. Але я живу цим, я бачу в цьому користь, якщо я вже обрав шлях служіння людям – то буду йти до кінця, руйнуючи стереотипи, проповідуючи любов».
Протоієрей Сергій Крамаренко разом із іншими священниками ПЦУ Дніпропетровщини впродовж року провів 50 інформаційних зустрічей щодо подолання епідемії ВІЛ/СНІД та протидії стигми і дискримінації по відношенню до людей, які живуть зі складними захворюваннями.
Дані зустрічі відбувалися як у великих містах так і в невеликих сільських громадах: сільські ради, бібліотеки, заклади освіти – відкривали двері, в які священник щодуху стукав, аби збільшити обізнаність людей в темі громадського здоров’я.
Загалом, в межах проєкту «Віра за життя», проведено 250 інформаційних зустрічей в 5 регіонах України: Дніпропетровщина, Івано-Франківщина, Львівщина, Одещина та Київ. Понад 2 500 людей тепер більш обізнані в даній тематиці та готові руйнувати стереотипи і ярлики щодо ЛЖВ, що формувалися суспільством впродовж багатьох десятків років.
Велика подяка команді проєкту, що підіймають важливі питання, зміцнюють громадське здоров’я країни і розбудовують порозуміння і соціальну згуртованість українців у й так складний період життя для України.
Публікацію підготовлено в рамках проєкту “Віра за життя” (компонент 147, координаторка Наталія Гейман) завдяки підтримці БО “100%життя”).
