You are currently viewing Будемо жити. Не пропадем, друже!

Будемо жити. Не пропадем, друже!

Толік та Марік – так вони назвалися, чоловік з собакою, які прийшли отримувати допомогу.

Анатолій Іванович родом з Маріуполя. Все життя працював водієм автобусу, майже не виїжджав з міста. Донька виросла, вийшла заміж, виїхала закордон.

Бомбардування міста пан Анатолій переживав разом з дружиною та двома собаками. Коли прилетіло в їхній будинок, не стало дружини – не знайшли навіть тіла.

Разом з собаками Анатолій Іванович ховався підвалами ще живого Маріуполя, щоразу шукаючи новий прихисток. Одного разу бомба забрала і його чотирилапих улюбленців…

Та за пару днів, в черговий сховок до Толіка прийшов він – голодний, наляканий, брудний Марік – маленький песик ледь жевріючого міста. Чоловік ділився з собакою крихтами їжі, яку добував випадково. Пес часом ловив горобців – з того і жили.

Вирватися змогли дивом – хтось завів машину і крикнув: “Пробуємо їхати до наших!” Толік не вагався, схопив Маріка і гайда.

Дніпро зустріло компанію сонцем. Відкриваючи коробку з продуктовим набором від World Food Programme, перше, що зробив Толік – поділився м’ясною консервою з Маріком. “Будемо жити. Не пропадем, друже!”

Наші подорожні вже в Європі. Донька забрала батька і малого пройдисвіта. Життя триває. Марік ще повернеться!

Роздача продуктових наборів відбувається в Дніпропетровській області для людей, які постраждлали від російської війни. Благодійна ініціатива здійснюється Мережею “Елеос-Україна” у співпраці із БО “100%життя” за підтримки World Food Programme.