Історії людей, свідчення про злочини війни – це те, що є важливим сьогодні, те, що дозволяє побачити зло з різних сторін.

Окрім того, що команда соціального служіння ПЦУ розвантажує, фасує та надає допомоги, волонтери ще й слухають болі людей, сповіді, де багато горя і втрат, де кожна душа і серце понівечені та є відкритою раною.

Пані Олена з мамою приїхали в Дніпро 5 квітня.

Довелося залишити рідний дім у Великій Новосілці та шукати захист в іншому місці.

Олена каже, що було дуже скадно виїжджати, але постійні обстріли і страх за власне життя та життя мами не дозволили перебувати в зоні активних бойових дій.

Зараз жінки знімають житло, працюють та щомісяця приходять в Хаб «Доброго ранку, ми з Маріуполя», щоб отримати допомогу у вигляді продуктів харчування та засобів особистої гігієни.

Жінка не жаліється ні на що, каже, що їх тут добре прийняли, вони всім задоволені. Але мріє повернутися до себе на малу Батьківщину.

Анна має велику родину: чоловік, донька, брати, сестри, свекри. Та, на жаль, виїхати вдалося не всім. В серпні 2022 року вона з донькою та сестрою переїхали до Дніпра. Чоловік та інші родичі залишилися в Торецьку, що на Донеччині.

Жінка розповідає, що виїжджати було важко і страшно. Окрім того, що були сильні обстріли, на душі було дуже важко відпустити місце, де ти виріс та жив своє щасливе життя.

Анна із сестрою приходять в Хаб раз на місяць, щоб отримати допомогу для своєї родини.

«Хоч допомоги, яку нам дають не є цілком достатньо для повноцінного життя і раціону, але ми неймовірна вдячність за те, що ми можемо сподіватися хоч на це. Велика вдячність волонтерам і благодійникам за те, що вони роблять!»

Жінка зізнається, що в Дніпрі їй спокійно і добре, але вони дуже хоче додому і сподівається, що в найближчий час вона зможе обійняти всіх своїх рідних.

Не забуваймо, що довкола нас дуже багато людей, які потребують допомоги і підтримки.

Церква закликає вбачати в людях, яким довелося покинути свою домівку через війну, нагоду та християнський обов’язок почути божественний заклик до любові, справедливості, служіння, милосердя і доброти.

Адже Господь сказаув: «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене… істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25: 35, 40).

Допомагаючи вимушеним переселенцям ми боремося зі злом, не даючи йому загубити ще більше людських життів та душ. Тож, будьмо милосердними, гостинними та відкритими серцем, аби добро, яке ми робимо іншим, наповнювало й нас.

__________

Отримання благодійної допомоги для внутрішньо переміщених осіб в Україні стало можливим завдяки підтримці міжнародної організації Johanniter International Assistance.