Покликання медичного капелана бути поруч з людиною в тяжкі хвилини її життя. І немає значення чи це медичний працівник, чи це сам пацієнт, чи його родичі та близькі.
Медичний капелан повинен знайти слова підтримки, побути поруч, можливо дати пораду чи просто слухати і не перебивати.
Молодий священник, який служить при Будинкові Марфи і Марії вже більше року опікується пацієнтами в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім Громашевського.
На питання як ви і про що з ними спількуєтеся священник відповідає з істинною простотою:
«Я спілкуюсь з ними як з рівними, друзями, ніби в них ніякої хвороби і немає. Я не хочу, щоб вони відчували себе меншовартісними. Вони ж Боже створіння, тому всі ближні нам є братами і сестрами. Ми говоримо на будь-які теми: від політики до погоди. Щоправда, релігію ми зачіпаємо рідко. Я намагаюся просто їх вислухати і провести з ними якісно час».
Раніше ми писали, що отець Євгеній почувався чужим в стінах лікарні. Він ділився, що блукає коридорами, наче примара. Але вважав, що потрібен певний час для того, щоб пацієнти та й персонал також, звикли до присутності незвичної для лікарні людини.
Тим паче, пацієнти в Інституті за своє життя обросли упередженнями та негативним ставленням. Тому вони і не очікують нічого хорошого від священника, побоюються їх та відносяться із осторогою.
«Боязні чи якогось остраху від пацієнтів я вже зараз не спостерігаю. Я там ніби освоївся, почуваю себе вільніше. Люди вже й самі до мене звертаються, коли їм щось потрібно».
Священник відвідує своїх пацієнтів раз-двічі на тиждень. Проте якщо є нагода – він заїжджає і частіше.
Якщо велике релігійне свято, то священник обов’язково навідується до персоналу та пацієнтів лікарні із доброю віскою та гостнцями. До прикладу, перед Великоднем, отець Євгеній приїхав до медичного закладу, привіз гостинці, все посвятив та поблагословив присутніх. Але після урочистостей медичний капелан завжди має щирі буденні розмови.
«Маю там чоловіка, який завжди з чашкою кави підходить до каплиці, коли я приїжджаю. Ми тоді сідаємо під деревом і говоримо. І розмова легка, ніби зустрілися двоє старих знайомих»
Секрет відкритості пацієнтів до отця Євгенія простий:
«Я ніколи не даю нікому порад як далі жити. Моя місія бути поруч. І бути провідником Божої Любові».
