В Київській православній богословській академії для студентів-cемінаристів проводять інформаційні зустрічі щодо тематики ВІЛ.

Тематика ВІЛ/СНІДу дуже часто викликає спантеличення, якийсь сором та відразу. В суспільстві прийнято вважати, що ВІЛ-інфіковані – це люди, які несуть загрозу, які небезпечні і їм не місце в суспільстві.

Навіть священники з осторогою відносилися до людей, а подеколи й запитували чи можна  ВІЛ-інфікованого обійняти.  Адже ніякої окремої роз’яснювальної роботи, окрім страшних плакатів із 90-х років, із людьми не велося. Ніхто не розповідав іншу сторону медалі. Було просто прийнято, вважати, що «ВІЛ – вирок», а з ВІЛ-інфікованими краще не мати нічого спільного.

Але темні часи минули і про ВІЛ почали говорити голосніше, частіше і в основному тільки факти та достовірну інформацію. Священнослужителів почали залучати до круглих столів, семінарів та навчань із тематики ВІЛ, толерантності та подолання стигми і дискримінації щодо людей, які живуть з ВІЛ.

Навіть більше, священнослужителі тепер вже самі можуть навчати інших колег та своїх парафіян найважливішій інформації, що стосується соціально значущих захворювань та людей, які з ними живуть.

Так, Київська православна богословська академія не стала винятком. Минулі роки в стінах духовної семінарії проводилися навчання щодо ВІЛ та, зокрема, тренінг для релігійних ЗМІ «Як писати про пацієнтів». А протоієрей Віталій Володимирович Клоса, проректор з наукової роботи, професор та доктор наук з богослів’я долучився до створення книги «ВІЛ: віра, надія, толерантність».

Тож, будучи включеним в тематику ВІЛ та зокрема в ту її частину, яка стосується стигми і дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, отець Віталій розпочав інформаційні зустрічі із студентами Академії.

«Це майбутні священники, які будуть в майбутньому, через певну кількість років, спілкуватися із великими аудиторіями різних людей. Їм важливо бути освіченими та компетентними в різного роду питань, зокрема тих, які не визначаються спільністю в суспільстві. Священники мусять знати і про соціально значущі захворювання такі як ВІЛ, вірусні гепатити, туберкульоз тощо. Адже тоді, коли світ відкидає людей, які не відповідають певним стандартам та очікуванням, священник повинен нести любов Христа кожній, без виключення, людині. Натомість стигмі і дискримінації від священнослужителя людина із невиліковною хворобою має відчути прийняття, підтримку та допомогу» – розповідає проректор Академії.

Наразі вже проведено 3 інформаційні зустрічі.

Поміж загальної інформації про шляхи інфікування, види профілактики та попередження захворювання, семінаристи задають багато питань щодо погляду Церкви на цю невиліковну хворобу та людей, які з нею живуть.

Майбутнім священникам хочеться знати як поводитися із ВІЛ-інфікованими та якого роду підтримку й допомогу вони можуть їм запропонувати.

І вони обов’язково про все дізнаються, а найголовніше про те, що ВІЛ-інфікованих можна обіймати без загрози бути інфікованими.

Зустрічі проводяться в рамках проєкту «Мобілізація суспільства для подолання стигми, дискримінації та протидії насильству щодо людей з ВІЛ та представників КГ», який реалізує Eleos-Ukraine за підтримки «100% життя» – Мережа ЛЖВ